Qermitorium

“

Визнання Російською Федерацією незалежності Південної Осетії та Абхазії – це логічне продовження процесу руйнування того порядку, який був встановлений в питанні непорушності кордонів після Другої світової війни. Вважаю, що Україна повинна прийняти волевиявлення народів Південної Осетії та Абхазії і визнати їх незалежність, що базується на прецеденті із знищення Гельсінських (1975) угод, які давали гарантії непорушності державних кордонів,

”

- йдеться у заяві Януковича.

«Освобожденные вещи» — так называют их благодарные покупатели. Людям не нравится слово «трофей», напоминающее им о войне.

На рынках Сочи, Нальчика, Владикавказа, Махачкалы, Моздока и других северокавказских городов России наконец-то появились товары, доставшиеся российским миротворцам в качестве трофеев.

«Раньше все это служило фашистам, агрессорам, — а теперь пусть и люди попользуются», говорит Владлен Усхоев, частный предприниматель из Моздока.

Зам. начальника отдела сбыта 58-й армии РФ генерал-лейтенант Владимир Ракло поясняет: «Все это брошено грузинскими оккупантами во время беспорядочного отступления, и, согласно международному праву, стало нашей собственностью. Что же до слухов о мародерстве», — старый солдат обаятельно улыбается, — «не верьте им, солдат ребенка не обидит».

На рынках продается все, что уже не пригодится фашиствующим молодчикам Саакашвили: военная форма грузинской армии; теле-, аудио-, видеоаппаратура; компьютерная техника; женское нижнее белье; носки; полотенца; унитазы; расчески; детская одежда; тазики; зубные щетки…

«Вот, купила хорошие распашонки своим дочуркам, хотя и ношеные», — делится сочинка Виолетта Сорокопятова, и ее жилистое лицо освещает улыбка, — «спасибо нашим ребятам!».

Спасибо вам, храбрые воины! Слава российской армии, несущей мирным жителям радость в эти, согласитесь, непростые времена.

Газета «Правда», 16 августа 2008 года.

[iryn_mykola пише на форумі "Майдану" за мотивами реальних подій]
[via dali_bude]

Останнім часом, а надто цими днями, коли вся Грузія живе в передчутті агресії з боку Росії, я все частіше згадую, що я є офіцером (хоча й запасу) Української армії і присягався Українському народові.

А ще інколи, коли ніч запалює свої маячки і коли, як співає Олег Скрипка, відчуваю в серці тривожний тиск, уявляю я себе за командирським пультом РЛС "Поле" 86Ж6 (щоправда трохи антикварної), з допомогою якої мене вчили супроводжувати аж 30 повітряних об`єктів. Фантазія летить за обрій (але не далі 600 і не вище 45 км), і от таварісч Затулін і іже с нім вже ввижаються мені тими самими повітряними об`єктами. Хоча ні - точніше "постановниками завад", координати і характеристики яких теж можна відображати на локаторі, щоб потім передати цю безцінну інформацію рідним зенітчикам (привіт дружньому КПІ). Але, на жаль, постановники завад бувать не тільки ворожі. Вони можуть бути підступно обладнані системою упізнавання "свій", вдаючи приналежність до нібито "свого" народу, що дозволяє їм помпезно зустрічати персону нон-грата на летовищі з квітами. Всюди маємо цих самих постановників завад, які ладні перешкоджати найменшому руху вперед. Вони є одвічні зрадники свого народу і правлять ним. Їх купа, вони всіяли ціле небо. Знову на радарі сніг... Чи розвидняється?