Qermitorium

Оскільки я є фанатом відродження сибірської мови, і навіть колись робив маленьку спробу написати говором уривочок з Маркса про Московію, то зараз з великим задоволенням дублюю в своєму журналі переклад Декларації Незалежності Сибіру 1918 року, зроблений samir74'ом.

Декларацыя Временново Сибирсково Вечеправвя про державну самоволось Сибирску

Временно Сибирско Вечеправве, како примало на ся всю полноту володы в крае опосля прогнання вузурпаторов – большаков, окромя и прочих шыбко казачных напрямков, шшытат ешшо нужонным вывести Сибирь с тово глухово набаха, в каким она получилася дык пото чо большаки-те подрозтурили Сибирску Вобласну Думу, ан ешшо длитса ихне восподсво в Европейской Россее.

Временно Сибирско Вечеправве скрасна врубилося, чо кожна промешка в порешенни спроса про пределенне державной исподки Сибирской прешыбко погубна по ейным наследкам, дык и в промежнародных делах чо деетса-то, ан, не зыряючи на ето, воно ба никода не взяло на ся чажолу роботу попределить перьодний жеребий родимой сторонки, еси бы не имало про то конну силушку от Сибирской Вобласной Думы, кака сторбилася в ейной декларацыи от 27 сечня 1918 года.

( далі... )

Слава Сибире!

Россейска анперря (росс. Российская империя) - назвишшо Россеи в 1721 – 1917. Содоржыт претензии на светово восподсво и повоеванне ближних народов. Анперски хмары всьо ешшо остаютса в мозге большей часси москалей, и пределяют всьо ихне поведенне, петанне в украинской, беларусской, сибирской народы, злобу и глыбку ненавись ко всьому, чо, как им показалося, грозит ихней ужо задохшей давно анперре (ешшо кличетса "москальска паранойя").
---
Батя, чорт лезет в избу! - Ладно чо не московит!
---
С московитом дружы, да каменюку запазухов держы!

[Сибірська Вікіпедія]


[Клоп-москаль (Pyrrhocoris apterus) - комаха родини Pyrrhocoridae]


Існування імперій в усі часи є наругою над істиною, котру доводиться спотворювати, пристосовуючи її під наявну, штучно створену дійсність, яка є вигідна купці можновладних покидьків, що старанно вживляють в свідомість людей логічні покручі. Для виправдання незграбних політичних та економічних порухів своїх неприродних геополітичних одоробел зазвичай розробляється спекулятивний доґматичний апарат, що заміщує будь-який інший філософський світогляд і править за наукове підґрунтя імперської ідеології, яка, в тому числі, не гребує запозиченнями релігійних і окультних образів.


Тому в СРСР владою радо віталося споглядання канонічної комуністичної трійці на іконах з профілями Леніна, Маркса і Енґельса, але, водночас, аналіз ориґінальних текстів цих вічно живих класиків не дуже заохочувався, щоб ніхто не ворушив підвалини ісконної і недоторканної комуністичної думки і не переставляв ідеологічні цеглини в небезпечному порядку. Таку ж долю спіткала і відома праця Карла Маркса «Викриття дипломатичної історії 18 століття», яка була вперше опублікована в London Weekly Free Press ще в 1856 – 1857 роках, але, як і багато інших творів святої революційною трійці, не була доступна для широкого совєцького загалу. Прочитавши четвертий розділ цієї праці, я вирішив перекласти один з найяскравіших уривків тексту сибірською мовою - адже його зміст цілком відповідає спробам національної самоідентифікації народів всередині РФ на прикладі Сибіру, - висловивши в такий спосіб свою солідарність і найщиріші побажання цьому народу якнайскорше віднайти та відстояти себе.

Московия-та родилась и воскормилась в постылячой школе монгольской яремшыны. Залютела вона лиш токо по-за возмагорения в пригонном узорочче. Ажно заотменившысь, Московия адали куличнулась краем яремников. Пьотр І вобче сбил в скоп политическо передурсво и величче монгольсково володыки, которому Чингизхан завешшал извоевать белсвет-тот.

[K. Marx, "Revelations of the Diplomatic History of the 18th Century"]
(подяка ottorahn за поради та виправлення помилок)

( що це значить? )

Всі імперії вмирають, і хочеться вірити, що зараз ми спостерігаємо перші конвульсії тої так званої федерації, котра протягом довгого часу становили загрозу багатьом навколишнім народам, які поглиналися, розчинялися і втрачали пам'ять предків. Хочеться вірити, що зараз своїми активними діями наш народ врешті прискорить цей процес хоча зі свого боку, а інші народу теж докладуть своїх зусиль. Ніколо Макіавелі казав, що «нові держави поділяються на ті, де піддані звикли підкорятися володарям, і ті, де вони споконвічно жили вільно», а також додавав, що «держави здобуваються або своєю, або чужою зброєю, або волею долі, або ж звитягою». Наша держава унікальна тим, що вона на шляху до свободи пройшла всіма цими дорогами, протягом свого існування втрачаючи та знову виборюючи незалежність під впливом багатьох чинників і за різних обставин, обумовлених поточною геополітичною ситуацію і власною готовністю та жагою протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам. Отже, досвіду нам не позичати, і хотілося б врешті решт скористатися цією набутою історичною мудрістю. Або ж так і будемо вічно мудрішати, аж поки не розчинимось вже зовсім розумні, красиві та унікальні, на безкрайніх теренах братерського суходолу, залишивши по собі лише спомини про втрачені історичні шанси, кургани для музеїв просто неба і купку експонатів для федерального мистецького арсеналу малороської культури.